ENG | УКР
The following text was published in The Washington Post on June 10, 1991. With this publication, we begin the “Materials for Research” series, in which we will publish materials and documents that deserve researchers’ attention both in Ukraine and abroad.
DOING BUSINESS IN THE SOVIET UNION CAN BE TOUGH AND PROFITABLE
By JANE APPLEGATE
June 10, 1991
Although hundreds of Soviets were clamoring to buy pizza from his Astro Pizza truck, Shelley Zeiger firmly asked the sales clerk to stop selling.
“She was taking their money and throwing it in a bag rather than saying, ‘Thank you’ and using the cash register,” recalls Zeiger, a pioneering entrepreneur from Trenton, N.J.
“I asked her to put the money in the cash register and say spasibo, which means ‘thank you,’ ” Zeiger said. “You should have seen the looks on the people’s faces. That’s when I knew I had brought a little bit of America to the Soviet people.”
A native of the Ukraine, Zeiger has been doing business in the Soviet Union since the mid-1970s. Through the years, he has imported natural fragrances and wooden nesting dolls. He has sold the Soviets pizza and Nathan’s hot dogs. But he said his greatest triumph was opening the Trenmos restaurant about a mile from the Kremlin. Named for Trenton and Moscow, the upscale restaurant accepts both rubles and hard currency for steak, ice cream and apple pie.
Although he has succeeded in making money in the Soviet Union, Zeiger said doing business there is difficult.
“They want to have a free-market system, but when it comes to digging into their pockets or having to deal with supply and demand, they can’t,” Zeiger said.
Civil unrest, the virtual impossibility of converting rubles to dollars and dealing with bureaucratic red tape discourage even the most energetic American entrepreneurs. Still, Zeiger and others doing business in the Soviet Union remain optimistic because “we are dealing with 300 million people who need anything and everything except guns.”
“This is like the Wild West,” said Jeff Ostrovsky, a Russian immigrant who founded Staten Island, N.Y.-based Atlantic J&S Corp. to set up joint ventures with the Soviet Union.
Ostrovsky, whose firm is involved in oil and gas ventures, plastic production and metal recycling, said the demand for products is “absolutely tremendous.”
“The Soviet people understand that the free market and democracy are the only ways to save the country from total collapse.”
He said business owners willing to be patient and creative about getting their money out will be rewarded by profits. Because it is nearly impossible to convert rubles to hard currency, he advises clients to invest them in projects such as hotel construction or in the production of items destined for export.
Atlantic J&S works with marketing consultants and attorneys in the Soviet Union to set up joint ventures. But signing a joint venture agreement is no cause for immediate celebration. Although the Soviets have set up about 1,200 to 1,400 joint ventures, Ostrovsky said only 10 percent or 20 percent are actually operating.
“Doing business over there is a long-term game; you won’t experience fast returns,” said David Kern Peteler, a Los Angeles attorney who specializes in business transactions with the Soviets. Dealmaking can also be costly, with legal fees in the $50,000 range for a complicated transaction.
Finding a good local partner to work with is essential to doing business in the Soviet Union. Zeiger’s partner is the Lenin District Food Catering Trust.
Zeiger and others say applying for an export license to sell your goods is the simplest way for a small business to enter the Soviet market. Right now, demand is high for the most basic consumer goods — blue jeans, underwear, sneakers and other kinds of shoes and clothing.
But if you decide to try to do business with the Soviets, you are pretty much on your own. Right now, it is impossible to obtain foreign credit insurance or financing from the U.S. Export-Import Bank. However, the U.S. Department of Commerce is planning to take a group of small-business owners to Moscow on a trade mission in December.
Zeiger said U.S. entrepreneurs also are at a disadvantage when they compete against European and Japanese business owners who receive government assistance for their exports to the Soviet Union. “Despite the problems, I still think dealing with the Soviets is very attractive for those with the courage and guts to take the risks,” Zeiger said.
Jane Applegate welcomes letters and story suggestions from readers. Write to her at the Los Angeles Times, Times Mirror Square, Los Angeles, Calif. 90053.
* * *
Наступний текст був опублікований у The Washington Post 10 червня 1991 р. Цією публікацією ми розпочинаємо серію «Матеріали для дослідження», у якій публікуватимемо матеріали та документи, що заслуговують на увагу дослідників як в Україні, так і за кордоном.
ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ МОЖЕ БУТИ ВАЖКИМ ТА ПРИБУТКОВИМ
Автор ДЖЕЙН ЕППЛҐЕЙТ
10 червня 1991 року
Хоча сотні радян вимагали купити піцу з його вантажівки Astro Pizza, Шеллі Зейгер рішуче попросив продавця припинити продажі.
«Вона брала їхні гроші й кидала їх у сумку, а не казала «Дякую» й користувалася касою», — згадує Зейгер, підприємець-новатор із Трентона, штат Нью-Джерсі.
«Я попросив її покласти гроші в касу і сказати «спасибо», що означає «дякую», — сказав Зайгер. «Ви повинні були бачити вирази на обличчях людей. Тоді я зрозумів, що приніс радянським людям трохи Америки».
Уродженець України, Зейгер веде бізнес у Радянському Союзі з середини 1970-х років. Протягом багатьох років він імпортував натуральні аромати та дерев’яні матрьошки. Він продавав радянську піцу і хот-доги Натана. Але він сказав, що його найбільшим тріумфом було відкриття ресторану Trenmos приблизно за милю від Кремля. Цей елітний ресторан, названий на честь Трентона та Москви, приймає як рублі, так і тверду валюту на стейк, морозиво та яблучний пиріг.
Хоча йому вдалося заробити гроші в Радянському Союзі, Зайгер сказав, що вести бізнес там важко.
«Вони хочуть мати систему вільного ринку, але коли справа доходить до копання в їхніх кишенях або доводиться мати справу з попитом і пропозицією, вони не можуть», — сказав Зайгер.
Громадянські заворушення, фактична неможливість перевести рублі в долари і впоратися з бюрократичною тяганиною відлякують навіть найенергійніших американських підприємців. Тим не менш, Зейгер та інші, які ведуть бізнес у Радянському Союзі, залишаються оптимістами, тому що «ми маємо справу з 300 мільйонами людей, яким потрібно все, крім зброї».
«Це як Дикий Захід», — сказав Джефф Островський, російський іммігрант, який заснував Atlantic J&S Corp. зі Стейтен-Айленда, штат Нью-Йорк, для створення спільних підприємств із Радянським Союзом.
Островський, чия фірма займається нафтогазовими підприємствами, виробництвом пластику та переробкою металу, сказав, що попит на продукцію «абсолютно величезний».
«Радянський народ розуміє, що вільний ринок і демократія є єдиними способами врятувати країну від повного краху».
Він сказав, що власники бізнесу, які готові бути терплячими та креативними щодо отримання своїх грошей, будуть винагороджені прибутком. Оскільки конвертувати рублі у тверду валюту майже неможливо, він радить клієнтам інвестувати їх у такі проекти, як будівництво готелів або у виробництво товарів, призначених для експорту.
Atlantic J&S працює з консультантами з маркетингу та адвокатами в Радянському Союзі для створення спільних підприємств. Але підписання угоди про спільне підприємство не є приводом для негайного святкування. Незважаючи на те, що Радянський Союз створив близько 1200-1400 спільних підприємств, Островський сказав, що лише 10 або 20 відсотків фактично працюють.
«Ведення бізнесу там — це довгострокова гра; ви не відчуєте швидких прибутків», – сказав Девід Керн Петелер, адвокат з Лос-Анджелеса, який спеціалізується на ділових операціях з Радянським Союзом. Укладання угод також може бути дорогим, оскільки юридичні збори становлять 50 000 доларів США за складну транзакцію.
Для ведення бізнесу в Радянському Союзі важливо знайти хорошого місцевого партнера для роботи. Партнер Зейгера — Трест громадського харчування Ленінського району.
Зайгер та інші кажуть, що подача заявки на експортну ліцензію для продажу ваших товарів є найпростішим способом для малого бізнесу вийти на радянський ринок. Зараз високий попит на найпростіші споживчі товари — сині джинси, білизну, кросівки та інші види взуття та одягу.
Але якщо ви вирішите спробувати вести справи з радянською владою, ви майже самі. Наразі неможливо отримати страхування іноземних кредитів або фінансування від Експортно-імпортного банку США. Проте Міністерство торгівлі США планує в грудні відправити групу власників малого бізнесу до Москви з торговою місією.
Зайгер сказав, що американські підприємці також знаходяться в невигідному становищі, коли вони конкурують з європейськими та японськими власниками бізнесу, які отримують державну допомогу для експорту в Радянський Союз. «Незважаючи на проблеми, я все ще вважаю, що мати справу з Радянським Союзом дуже привабливо для тих, хто має сміливість і сміливість ризикнути», — сказав Зайгер.
Джейн Епплгейт вітає листи та пропозиції історій від читачів. Напишіть їй на адресу Los Angeles Times, Times Mirror Square, Los Angeles, California 90053.